З давніх часів вузькі смужки тканини застосовувалися в повсякденному житті і господарській діяльності людей.

Вже в Давній Греції жінки вплітали у волосся смужки тканин, щоб “оживити” свій образ. Пов’язки, прикрашені золотом і коштовними каменями впліталися у волосся в Стародавньому Римі. Крім того, кольоровими стрічками оброблявся одяг, причому кожному соціальному класу відповідав свій колір і матеріал.

В середні віки в Італії стрічками вже декорували спинки стільців і балдахіни, а також підв’язували важкі завіси, якими закривалися вікна для захисту від холоду в зимовий час. Але лише в XIV столітті почало розширюватися побутове вживання шовкових стрічок. Традиції ткацтва в Ліоне і сприятливі кліматичні умови півдня Європи сприяли швидкому розвитку виробництва коштовної шовкової нитки.

Після переїзду папської курії до Авіньону, під опіку французького короля, знатні пани стали красуватися в розкішному одязі, обробленому стрічками із золотою облямівкою або парчовими стрічками, відповідно рангу і походженню того, хто їх носив.

У 1446 році король Людовик XI запросив італійських ткачів, щоб вони виучили своєму мистецтву жителів Ліона. З цієї затії нічого не вийшло, але в місто були завезені всілякі верстати як для вироблення шовку, так і для виготовлення шовкових стрічок. Попит на стрічки продовжував зростати, і Ліон поступово перетворювався на крупний текстильний центр: виготовляли різні, у тому числі й дорогі і екстравагантні, шовкові стрічки, а також всіляки тасьми.

До 1660 року в Сент-Етьене і околицях налічувалося вже близько вісімдесяти тисяч ткацьких верстатів для вироблення стрічок і триста сімдесят – для виробництва позументних виробів (позумент, галун, басон). На початку XVIII століття попит на ці товари різко зріс, і почався період бурхливого поширення розкішних і красивих стрічок. Король Франції Людовик  XIV прикрашав  стрічками, коштовними каменями, що унизали, навіть своє взуття і закликав двір одягатися оригінально і з вигадкою.

Ткацькі верстати минулого

Саме у ці часи у Франції і з’явилася вишивка шовковими стрічками. Спочатку знатні пані стали прикрашати свої сукні, оформляючи корсажі дрібними трояндочками  “а ля рококо”, листям і безліччю розкиданих кольорів з перлинами і кришталиками. Потім настала черга білизни. Воно ставало усе більш розкішним і витонченим. В ательє, що носили високе звання “Постачальники королівського двору” за допомогою простої голки і стрічок створювалися справжні шедеври.

Із Франції цей вигляд вишивки перекочував на острови до Англії. А звідти розійшовся по всіх країнах колишньої Британської імперії. Разом з переселенцями із Старого Світу він попав до Америки, де швидко завоював популярність. Розквіт мистецтва припав на 70-і роки XIX століття. На той час вишивку можна було побачити не лише на сукнях, але і на парасольках, абажурах, стьобаних ковдрах, дрібничках для будинку і капелюхах.

Після Другої світової війни інтерес публіки до всіх видів рукоділля став знижуватися. Але в перебігу двох останніх десятиліть почалося відродження вишивки. Повернувся інтерес, і це мистецтво знов заблищало всіма своїми гранями. Адже шити шовковими стрічками незвичайно цікаво, це не вимагає складних пристосувань і значних  витрат. До того ж тут застосовуються прості і всім добре відомі прийоми вишивки.

  А об’ємний малюнок настільки привабливий, що можна, без жодного сумніву, стверджувати: найближчими роками цей вид вишивки чекає широке поширення і успіх!

Атласні стрічки і тасьми міцно увійшли і в наше повсякденне життя. Про них зазвичай згадують перед святами і урочистими подіями, коли виникає необхідність прикрашати.  У Італії галасливі і веселі торжества, що удалися на славу, навіть називаються “Святами з  бантиками”.

Красива стрічка додає добре упакованому дарунку вишуканість, підкреслюючи урочистість моменту. Перев’язаний стрічкою букет виглядає не лише привабливішим, але і багатим.

Стрічки оживляють зачіску, а оброблені ними і тасьмою капелюшка, сумочки і плаття набувають так званої родзинки. Напевно більшість з нас завмирали від захоплення, розглядаючи весільні вбрання наречених, пишні мереживами, стрічками і рюшами!

На Заході прийнято, готуючись до торжеств прикрашати святковий стіл всілякими бантами в тон скатертини. За їх допомогою прагнуть створити в будинку святкову атмосферу. Червоні стрічки і банти стали символом різдвяних свят. Їх прикріплюють до вхідних дверей будинків напередодні Різдва і зустрічі Нового року.

Історія цієї техніки сходить до давніх англосакських традицій. Для такого виду вишивки береться дуже вузька стрічка, яка личить до будь-яких типів тканин. Вона вільно проходить через найщільніший вуток, не втрачаючи своєї форми.

Особливість цієї техніки вишивки в тому, що вона додає  малюнку об’ємність.  Вивчивши різні види швів, Ви без зусиль зможете їх повторити і створити своїми руками незвичайно красиві речі. Окрім цього у Вас з’являється можливість додати готовим виробам неповторну індивідуальну подобу, прикрасивши сукню або капелюшок.

За допомогою оригінального об’ємного малюнку або банту Ви зможете об’єднати в єдиний ансамбль декілька предметів вашого гардеробу. Універсальність цього виду вишивки в тому, що вона дозволяє оформити і дитячий полотняний рюкзак і дамську вечірню сумочку.

Крім того, Ви навчитеся робити красиві скатертини і серветки, мішечки для флакончиків з духами, коробочки для коштовностей і безліч інших милих дрібничок.