Стародавні шумери використовували шпильки, виготовлені з кістки і заліза, для заколювання тканин ще в III тис. до н. е. У стародавніх греків вона називалася аграфом. У стародавньому Римі шпильки називалися фібулами і використовувалися для прикрашення та створення одягу різної форми. Протягом сотень років шпилька була незамінна в побуті і навіть була повноцінним предметом прикраси.
За всю свою багатовікову історію, людство винайшло різні шпильки. Але найпоширенішими стали швейні шпильки, які дуже схожі на швейні голки, але з тією відмінністю, що один їх кінець закручений у вигляді маленького кільця, або зроблений у вигляді кульки. Вперше такі шпильки з’явилися в XV столітті. Правда, спочатку, середньовічні ремісники, виготовляючи шпильки, зовсім не звертали увагу на прохання і побажання кравців. Середньовічні мануфактури виготовляли переважно декоративні шпильки, шпильки для кріплення одягу або паперу. Що стосується спеціальних шпильок для кравецької справи, то вони не випускалися взагалі.
Взагалі, шпилька дуже довгий час була прикрасою і вважалася відмінним подарунком. У XIX столітті в англійській мові з’явився вираз “шпилькові гроші”. Оскільки шпильки коштували чимало, тому були непоганим подарунком. Дуже часто стали дарувати суму, на яку б можна було придбати ті самі шпильки.
Шпильки виготовлялися шляхом розтягування металевих брусків в дріт, який потім розрізали на частини потрібної довжини, до яких прикріплювалася металева головка. За годину машина могла виробити до 4000 шпильок, а розміщувалося в упаковку – тільки 1500 в день. Сьогодні сучасні підприємства з легкістю вирішують завдання з випуску шпильок, спираючись на унікальні технологічні методи виробництва. Обсяги виробництва шпильки тепер доведені до мільйонів в день. |
Каталог товарів Все для шиття >>> При передруку матеріалів з сайту активне посилання на www.tk-furnitura.com.ua обов’язкове! Фото: pinterest.com |
Сохранить