Сутажна вишивка

В останні роки сутажна техніка виготовлення прикрас з бісеру стала дуже популярною – прикраси зроблені таким способом виглядають дуже розкішно й незвичайно, а оволодіти секретами майстерності зможе кожна рукодільниця, якщо докладе трохи зусиль і натхнення.

Основи сутажної вишивки

Зрозумівши принципи скріплення витків і володіючи схильністю до кропіткої, майже ювелірної роботи, можна відмінно впоратися з тонким шнуром сутажу.

Застосовуючи для виготовлення прикрас різноманітні додаткові елементи у вигляді намистин, кабошонів, бісеру та інших декоративних матеріалів вправні майстрині сутажної вишивки створюють по-справжньому ювелірні роботи. Це можуть бути сережки, кольє, брошки, окремі об’ємні намистини та багато іншого. Основною перевагою даного виду прикрас крім прекрасного зовнішнього вигляду є їх унікальність і ексклюзивність.

Спочатку треба перевести обраний малюнок на тканину. Це робиться за допомогою копіювального паперу або спеціальних маркерів.

Візерунок краще вибирати безперервний, що не вимагає частого обрізання шнура. Більшість схем для вишивки Рішельє, а також різних традиційних орнаментів цілком можуть бути використані для виконання їх в техніці “сутажна вишивка”.

Відрізаний кінчик сутажного шнура злегка припікають на відкритому полум’ї свічки або умочують в прозорий клей, що не залишає помітних слідів після висихання. Це запобігатиме розпусканню шовковистої сутажної обмотки.

Робочу нитку на початку вишивки обов’язково слід закріплювати кількома невеликими стібками в місці, яке потім буде перекриватися пришиванням сутажу.

Голка при виконанні стібків вколюється чітко вертикально, щоб уникнути горизонтального зміщення шнура щодо тканини і захистити готовий виріб від перекосу.

Нитка не повинна надто сильно затягуватися, але і не провисати при шитті. Тоді шов буде непомітним і акуратним. Потрібно постійно стежити, щоб сутаж не стирчав в місцях особливо різких вигинів. Для цього його витки додатково скріплюються між собою непомітними стібками ниток.